 |
 |
- "Твоє місце — не на іншому боці світу з клятими камʼяними людьми. Ти — принцеса Шірін із дому Баратіонів… і ти моя дочка."
- ―Станіс Баратіон до Шірін
Принцеса Шірі́н Бара́тіон (англ. Shireen Baratheon) — єдина вціліла дитина Станіса й Селіс Баратіонів.
Життєпис[]
Передісторія[]
Шірін — дочка Станіса й Селіс Баратіонів. Її батько був главою дому Баратіонів Драконокамінських і проголосив себе королем андалів і перших людей. Шірін — його єдина жива дочка, а отже, його ймовірна спадкоємиця. Вона мала трьох старших братів, кожен із яких народився мертвим.
Лівий бік її обличчя зарубцьований сіролускою, яку вона підхопила в дитинстві. Попри те, що ця хвороба зазвичай сприймається як смертний вирок, Станіс відмовився здатись і запросив кожного цілителя по обидва береги Вузького моря, прагнучи вилікувати її, і завдяки поєднанню їхніх зусиль їм це вдалося, хоча лівий бік обличчя дівчинки залишився назавжди ураженим.
Селіс зневажає Шірін, бо не змогла дати Станісу живого сина, а тільки хвору дочку, і уникає її як упертої та грішної. Дівчинка, натомість, намагається уникати своєї матері, налякана її фанатичною відданістю Мелісандрі й Володареві Світла. Утім, Шірін обожнює свого батька, і він сильно любить її, хоча й нечасто показує це крізь свою сувору зовнішню вдачу. Також вона має близьку дружбу з Давосом Сівертом, який любить її, немов власну дочку.
«Гра престолів». Сезон 3[]
Після кількох місяців нехтування Селіс і Шірін Станіс провідує їх через деякий час після того, як Мелісандре покидає Драконокамінь із метою зібрати сили на континенті. Селіс намагається відмовити чоловіка від навідування Шірін, але той сердито наполягає на побаченні з дочкою. Поки він розповідає їй про розгром у Чорноводній затоці, Шірін питає про Давоса, згадуючи його на його прізвисько «Цибулевий лицар». Станіс лагідно пояснює їй, що Давос — зрадник і утримується в підземеллі, що засмучує юну принцесу. Порадивши їй забути про свого друга, Станіс іде геть.
Пізніше тієї ж ночі Шірін вислизає зі своєї вежі й пробирається в підземелля, щоби побачити Давоса. Вона демонструє знання вартових і їхніх звичок, провідуючи його тоді, коли на зміні знаний пʼяниця-тюремник. Шірін приносить Давосу книгу про Еґона Завойовника, щоби він проводив за нею час, але Цибулевий лицар зізнається, що не вміє читати. Шірін сприймає це спокійно та починає вчити його через ґрати його камери.
Після свого звільнення Давос проводить час із Шірін. Вона закликає його більше читати про подвиги Еґона, а не розподіляти Станісові листи, більшість із яких містять запрошення на різноманітні публічні заходи, організовані його небагатьма вірними васалами, зокрема святкування іменин двоюрідної сестри Шірін Райлін. Коли збитий з пантелику Давос запитує про літеру в слові, яка не читається, Шірін знизує плечима й списує це на незвичне написання. Новонабуті знання Давоса зрештою грають ключову роль у рішенні Станіса вирушити до Стіни на допомогу Нічній варті проти Манса Рейдера.
«Гра престолів». Сезон 4[]
Селіс боїться за душу Шірін, називаючи її впертою, гріховною та неясною. Вона висловлює бажання вишмагати її палицею, але Станіс забороняє це. Селіс пропонує, щоби Мелісандре поговорила з Шірін. Та навідує її, і Шірін ясно дає зрозуміти своє несхвалення тим, що Мелісандре спалює людей, зокрема її дядька Аксела Флорента. Мелісандре каже їй, що оповіді, викладені в «Семипроменевій зірці, — побрехеньки й казочки, і що єдині справжні боги — це Рʼлор і Великий Інший, а єдине пекло — те, в якому вони з нею зараз живуть.
Пізніше Шірін продовжує давати Давосу уроки читання в своїх покоях, куди він приходить після напруженої зустрічі з її батьком. Вона сварить його за спізнення й заявляє, що з нього не вийде хорошої правиці короля, якщо він читатиме слово knight (укр. «лицар») як ka-nigit. Давос каже, що вона точно вдалася в батька, бо вони обоє наполегливі. Шірін дає йому нову книгу, яка, за її словами, більш складна, — «Життя та пригоди Еліо Ґріваса, першого меча Бравоса». Вона докоряє Давосу за те, що той рухає губами, як дитина, і плескає в долоні, коли він правильно прочитує назву. Шірін каже, що любить цю книгу, бо вона сповнена піратів і боїв на мечах. Давос розповідає, що був у Бравосі, коли в свої дні займався контрабандою, але ледь не розпрощався з життям, перейшовши дорогу першому мечу, який захищав кораблі Бравоського залізного банку. Утім, він зауважує, що цього слід було очікувати, враховуючи, що кораблі банку перевозять золото вартістю в державу, і раптом його осяює розуміння.