Дорн

ДорнDorne
Місцезнаходження	Вестерос
Тип	Регіон
Правителі	Мартелли
Релігія	Віра в Сімох

Дорн (англ. Dorne— одна зі складових частин Семи Королівств.

Опис

Розташований у найпівденнішій частині Вестероса. Клімат суворий і посушливий. Мешканці цього регіону — нащадки змішаних шлюбів ройнарів з андалами і першими людьми.

В результаті традиції і звичаї цих місць відрізняються від тих, що існують в інших частинах континенту.

Тут правлять Мартелли із замку Сонячний Спис.

Бастарди, народжені в Дорні, отримують прізвище Сенд (Пісок).

Історія

Коли ройнари тікали з Ессоса, вони висадились на узбережжі Дорна. Там вони змішалися з андалами і першими людьми. В результаті цих змішаних шлюбів у жителів Дорна оливкова шкіра, кучеряве волосся. У деяких ізольованих місцях в Червоних горах вплив ройнарів не помітний — там у жителів залишилися світле волосся андалів.

До вторгнення Ейгона I Таргарієна Вестерос складався з декількох незалежних королівств, одним з яких і був Дорн, де в той час правила Мерія Мартелл. Всім королівствам довелося схилити коліно перед Таргарієнами і їх драконами, і тільки Дорну вдалося відбити атаку і залишитися незалежними. Якщо точніше, дорнійці відмовилися вступати у відкритий бій і сховалися в горах, де дракони не змогли їх дістати.

Два століття потому Дорн приєднався до Семи Королівств виключно мирно, шляхом укладання взаємовигідного шлюбу між Дейнеріс, дочкою Ейгона IV, і Мароном Мартеллом. В результаті Дорну дозволили зберегти більшість місцевих звичаїв і законів, наприклад, рівні права між спадкоємцями обох статей.

У мешканців Дорна незалежні погляди, вони відчувають себе особливими і не схожими на інших мешканців континенту.

Під час повстання Роберта Дорн і Мартелли до самого кінця залишалися на боці Таргарієнів, і лише після взяття столиці приєдналися до нового короля.

Географія

Подорожувати з Дорна в інші регіони складно: заважають Червоні гори, величезний гірський ланцюг, в якому є лише кілька проходів. У Дорні розташовується єдина пустеля на континенті. Через суворий клімат населення тут нечисленне. Основна частина людей живе або на узбережжі, або поруч з річками, наприклад, поряд з Зеленокровною, де є величезна долина.

Багато мандрівників, які потрапляють у Дорн, навіть не усвідомлюють, як мало людей тут живе, бо вони бачать численні містечка і села в долині Зеленокровної. Вони не розуміють, що жителі цих міст формують майже все населення регіону. У пустелях ніхто не живе і нічого не вирощує.

З трьох сторін Дорн оточений морем. Але узбережжя також непридатне для життя, бо воно оточене скелями. Там є один примітний порт Сонячний Спис, але і його не порівняти з такими містами, як Королівська Гавань чи Староміст. Тому в Сонячному Списі немає великого флоту і він не є важливим центром торгівлі.

У Дорна більш тісні зв'язки з Ессосом і з його вільними містами, аніж з регіонами Вестероса.

Завдяки жаркому клімату Дорн є експортером особливого вина, яке вважається досить екзотичним у всьому світі. Також цей регіон постачає Сім Королівств цитрусовими, які є рідкістю в інших частинах континенту.

Згідно з легендою, раніше Дорн був своєрідним мостом, що з'єднував Вестерос з східною частиною Ессоса. По ньому Перші люди потрапили на Вестерос, де у них стався конфлікт з дітьми лісу, які в той час населяли континент (це сталося 12000 років тому). Діти лісу, використавши магічні здібності, зруйнували Дорн, частина його пішла під воду. На тому місці залишилися острови, які отримали назву Щаблі. Відчайдушні заходи не врятували Вестерос від заселення першими людьми.

Культурні особливості

У Дорні, на відміну від всіх інших частин Семи Королівств, діти успадковують у порядку першородства, а не лише по чоловічій лінії.

Дорнійська культура не засуджує позашлюбні і гомосексуальні зв'язки, в тому числі, якщо один з партнерів більш низького походження. Незважаючи на це, шлюби між людьми з різних станів не вітаються. Так, наприклад, високошляхетний лорд не може одружитися на незаконнонародженою дочкою свого васала бо внаслідок такого шлюбу його сім'я не отримає жодних переваг або земель. Але їх позашлюбний зв'язок засуджувати ніхто не буде, вони можуть жити, не приховуючи своїх стосунків.

Швидше за все, через подібні вольності незаконнонароджених дітей, бастардів, у Дорні більше, ніж в інших регіонах. До них ставляться без презирства, що теж є відмінною особливістю цього регіону. Там вважається, що бастарди народжені від любові і пристрасті. Часто незаконнонароджені діти виховуються у будинку батьків. Бастарди навіть можуть претендувати на спадщину, але вони перебувають у черзі на успадкування після всіх законнонароджених дітей.

Представники дому Мартеллів, які є правителями Дорна, носять титули принців і принцес, а не традиційних лордів і леді. Цей звичай залишився з часів ройнарів.

Поселення

• Сонячний Спис (Сонцеспис), столиця, належить Мартеллам.
• Блекмонт, належить Блекмонтам
• Божа Благодать
• Вил
• Водні Сади, заміська резиденція Мартеллів.
• Вейт
• Зорепад, належить Дейнам
• Кінгсгрейв, Крулегріб, належить Манвуди
• Лимонний Гай (Лимонник), належить Дальтам
• Сідало Стерв'ятника
• Примарний Пагорб
• Сандстоун (Пісковець)
• Солоний Берег
• Тор
• Хелхолт
• Айронвуд (Крицик)

Річки

• Зеленокровна
• Вейт
• Батіг
• Сірка

Цікаві факти

• За словами Джорджа Мартіна на створення образу Дорна його надихнула Мусульманська Іспанія середніх віків, а також деякі події історії Уельсу. Уельс, подібно Дорну, розташований на гористому півострові, його не змогли захопити нормандські завойовники, і їм потрібні були століття, щоб взяти Уельс під свій контроль.
• Район під назвою Дорнійські Марки, незважаючи на свою назву, відноситься до Штормовим земель, а не до Дорна.
• У книгах описуються три типи дорнійців, зовнішність яких відрізняється залежно від ступеня змішування з кров'ю ройнарів. Солоні дорнійці, мешканці узбереж, мають оливкову шкіру, темне волосся. Піщані, мешканці пустель, ще більш смагляві. Кам'яні дорнійці живуть у горах, їх шкіра та волосся більш світлі.
• У книгах також згадується популярна пісня «Дорнійська дружина», в якій дорнійці представляються майстерними воїнами, а дорнійки — прекрасними жінками, після ночі з якими не шкода й померти.