Богопраліс[1], Божегай[2] (англ. Godswoods) — місце поклоніння Старим Богам, у центрі якого знаходиться особливе віродерево з обличчям, яке називають серце-деревоом.
У книжках Джорджа Мартіна[]
- Кетлін ніколи не любила богопралісу.
- Вона походила з дому Таллі й народилася далеко на півдні, в Річкорині, на притоці Червоний Зубець ріки Тризуб. Там богопраліс був мов садок, світлий і просторий, у якому високий червоний сандал кидає тіні на дзюркотливі струмки, у невидимих гніздах співають пташки, а повітря гостре від пахучих квітів.
- Боги Вічнозиму любили зовсім інший ліс — темний і первісний: три акри пралісу, якого ніхто не торкався всі десять тисяч років, поки навколо нього виростав похмурий замок. Пахло тут вогкою землею і тліном. Тут не ріс червоний сандал. Це був ліс упертих чатових дерев, озброєних сіро-зеленою глицею, і могутніх дубів, і залізодерев — старих, як саме королівство. Тут товсті чорні стовбури тулилися один до одного, покручене віття спліталося над головою густим шатром, а вузлувате коріння боролося за місце під землею. Це було пристановище глибокої тиші й непривітних тіней, і жили тут безіменні боги.
- Але Кетлін знала, що сьогодні чоловіка можна знайти саме тут. Коли він відбирав людське життя, то завжди шукав умиротворення в богопралісі.
- Кетлін була помазана сімома єлеями й отримала ім’я в сяйві веселки, яка заливала септ Річкорину. Кетлін була в лоні Віри, так само як і її батько, і дід, і прадід. Її боги мали імена, а обличчя їхні були такі ж знайомі, як обличчя батьків. Молитва означала септона з кадилом, і запах ладану, і семигранний кристал, що світився мов живий, і натхненні співи. Таллі зберегли богопраліс, як і всі великі доми, але туди приходили хіба що прогулятися, почитати, полежати на сонечку. Молилися в септі.
- Нед для дружини збудував невеличкий септ, де вона могла співати до сімох ликів богів, але в жилах Старків і досі вирувала кров перших людей, тож він молився до давніх безіменних і безликих богів зелених гаїв, як і діти пралісу.
- На галяві в центрі богопралісу росло стародавнє віродерево, нависаючи над ставком з чорною й холодною водою. Нед називав його «серце-деревом». Кора у віродерева була біла як кістка, а листя черлене, мов тисячі поплямованих кров’ю долонь. На стовбурі великого дерева був викарбуваний лик — довговидий і сумний, з глибокими очима, червоними від застиглої живиці й на диво уважними. То були старі очі — старші за Вічнозим. Якщо не брешуть перекази, вони бачили, як Брандон Будівничий заклав тут перший камінь; вони дивилися, як навколо них ростуть гранітні стіни замку. Подейкують, що лики викарбували діти пралісу на Зорі віків, коли перші люди ще не перетнули вузьке море.
- На півдні останні віродерева попалили й постинали тисячі років тому, лишилися вони тільки на острові Ликів, де ці зелені брати й досі несуть свою мовчазну варту. А тут усе було інакше. Тут кожен замок мав свій богопраліс, а в кожному богопралісі було своє серце-дерево, а кожне серце-дерево мало обличчя.
- Кетлін розшукала чоловіка під віродеревом: він сидів на порослому мохом камені. Довгий меч на ім’я Лід лежав у нього на колінах, і Нед в отій воді, чорній як ніч, обмивав його лезо. Землю богопралісу вкривав тисячорічний шар чорнозему — він приглушував кроки, але за Кетлін, здавалося, ненастанно стежать червоні очі.
— Перший опис богопралісу, Гра престолів, ст. ??
- — Дуже добре,— мовив Мормонт.— Дасте свої обітниці ввечері перед септоном Селадаром і першою особою вашого ордену. Чи хтось із вас поклоняється давнім богам?
- — Я, мілорде,— підвівся Джон.
- — Тоді, я так розумію, ти даси обітницю перед серце-деревом, як робив це твій дядько,— сказав Мормонт.
- — Так, мілорде,— озвався Джон. Боги в септі не мали до нього жодного стосунку: у жилах Старків тече кров перших людей.
- Позаду до нього долинув шепіт Грена:
- — Тут немає богопралісу. Чи є? Я не бачив тут богопралісу.
- — Та ти б і стадо турів не помітив, поки вони не затоптали б тебе в снігу,— у відповідь прошепотів Пип.
- — Помітив би,— заперечив Грен.— Здалеку помітив би.
- Але сам Мормонт підтвердив сумніви Грена.
- — Чорний замок не має потреби в богопралісі. Примарний ліс за Стіною не змінився з Зорі віків, він ріс тут задовго до того, як андали привезли з-за вузького моря Віру в Сімох. За півльє звідси є гайок, де ростуть віродерева, і там, можливо, ти знайдеш своїх богів.
— Про складання обітниці Нічної варти Старим Богам, Гра престолів, ст. ??
Опис[]
Богопраліс лишається від природного лісу чи висаджується штучно(приклад є?) на території замків усередині кріпосних стін.
На Півночі зберегли свій культовий статус. У центрі богопралісу знаходиться серце-дерево — віродерево з зображенням лику бога.
Віра в Старих Богів передбачає тривалу медитацію і молитви в богогаях. Вони також використовуються для проведення різних обрядів, наприклад весіль. Посвята в дозорні Нічний дозор проходить в богогаю, що знаходиться на Північ від Стіни.
Один із богогаїв знаходиться в Вінтерфеллі. («Зима близько») («Гострий кінець»)
У Червоному замку також є богогай, але в ній немає чардрева. («Два мечі»)
Виноски[]
- ↑ У відповідності до офіційного друкованого перекладу Наталі Тисовської
- ↑ У відповідності до любительського перекладу В'ячеслава Бродового
| Північ | |
| Правителі | Болтони · Старки |
| Столиця | Вінтерфелл (Зимосіч) · Дредфорт |
| Поселення | Барроутон · Біла Гавань · Вдові Дозор · Вершина · Дипвуд Моп · Залізний Форт · Замок Сервін · Кархолд · Ведмежий острів · Олдкасл · Останній Осередок · Рамсгейт · Рів Кейлин · Джерельна Переправа · Сірководневий Дозор · Торрхенов Доля · Флінт Фінгер · Хорнвуд |
| Місця | Богогай · Вовчий ліс · Землі Курганів · Кам'янистий берег · Ведмежий острів · Мис Кракен · Вістря Морського Дракона · Перешийок · Джерела · Сірі скелі · Скагос · Скан |
| Річки і затоплення | Білий Ніж · Довге озеро · Затока Залізних Людей · Затока Льоду · Затока Полум'яної Води · Плачуча Вода · Остання річка · Зламана Гілка · Солоний Спис · Тюленяча затока · Укус Інше: Шаблон:Північ |