Гра Престолів Вікі
Advertisement
Гра Престолів Вікі

Богопраліс[1], Божегай[2] (англ. Godswoods) — місце поклоніння Старим Богам, у центрі якого знаходиться особливе віродерево з обличчям, яке називають серце-деревоом.

У книжках Джорджа Мартіна[]

Кетлін ніколи не любила богопралісу.
Вона походила з дому Таллі й народилася далеко на півдні, в Річкорині, на притоці Червоний Зубець ріки Тризуб. Там богопраліс був мов садок, світлий і просторий, у якому високий червоний сандал кидає тіні на дзюркотливі струмки, у невидимих гніздах співають пташки, а повітря гостре від пахучих квітів.
Боги Вічнозиму любили зовсім інший ліс — темний і первісний: три акри пралісу, якого ніхто не торкався всі десять тисяч років, поки навколо нього виростав похмурий замок. Пахло тут вогкою землею і тліном. Тут не ріс червоний сандал. Це був ліс упертих чатових дерев, озброєних сіро-зеленою глицею, і могутніх дубів, і залізодерев — старих, як саме королівство. Тут товсті чорні стовбури тулилися один до одного, покручене віття спліталося над головою густим шатром, а вузлувате коріння боролося за місце під землею. Це було пристановище глибокої тиші й непривітних тіней, і жили тут безіменні боги.
Але Кетлін знала, що сьогодні чоловіка можна знайти саме тут. Коли він відбирав людське життя, то завжди шукав умиротворення в богопралісі.
Кетлін була помазана сімома єлеями й отримала ім’я в сяйві веселки, яка заливала септ Річкорину. Кетлін була в лоні Віри, так само як і її батько, і дід, і прадід. Її боги мали імена, а обличчя їхні були такі ж знайомі, як обличчя батьків. Молитва означала септона з кадилом, і запах ладану, і семигранний кристал, що світився мов живий, і натхненні співи. Таллі зберегли богопраліс, як і всі великі доми, але туди приходили хіба що прогулятися, почитати, полежати на сонечку. Молилися в септі.
Нед для дружини збудував невеличкий септ, де вона могла співати до сімох ликів богів, але в жилах Старків і досі вирувала кров перших людей, тож він молився до давніх безіменних і безликих богів зелених гаїв, як і діти пралісу.
На галяві в центрі богопралісу росло стародавнє віродерево, нависаючи над ставком з чорною й холодною водою. Нед називав його «серце-деревом». Кора у віродерева була біла як кістка, а листя черлене, мов тисячі поплямованих кров’ю долонь. На стовбурі великого дерева був викарбуваний лик — довговидий і сумний, з глибокими очима, червоними від застиглої живиці й на диво уважними. То були старі очі — старші за Вічнозим. Якщо не брешуть перекази, вони бачили, як Брандон Будівничий заклав тут перший камінь; вони дивилися, як навколо них ростуть гранітні стіни замку. Подейкують, що лики викарбували діти пралісу на Зорі віків, коли перші люди ще не перетнули вузьке море.
На півдні останні віродерева попалили й постинали тисячі років тому, лишилися вони тільки на острові Ликів, де ці зелені брати й досі несуть свою мовчазну варту. А тут усе було інакше. Тут кожен замок мав свій богопраліс, а в кожному богопралісі було своє серце-дерево, а кожне серце-дерево мало обличчя.
Кетлін розшукала чоловіка під віродеревом: він сидів на порослому мохом камені. Довгий меч на ім’я Лід лежав у нього на колінах, і Нед в отій воді, чорній як ніч, обмивав його лезо. Землю богопралісу вкривав тисячорічний шар чорнозему — він приглушував кроки, але за Кетлін, здавалося, ненастанно стежать червоні очі.

— Перший опис богопралісу, Гра престолів, ст. ??


— Дуже добре,— мовив Мормонт.— Дасте свої обітниці ввечері перед септоном Селадаром і першою особою вашого ордену. Чи хтось із вас поклоняється давнім богам?
— Я, мілорде,— підвівся Джон.
— Тоді, я так розумію, ти даси обітницю перед серце-деревом, як робив це твій дядько,— сказав Мормонт.
— Так, мілорде,— озвався Джон. Боги в септі не мали до нього жодного стосунку: у жилах Старків тече кров перших людей.
Позаду до нього долинув шепіт Грена:
— Тут немає богопралісу. Чи є? Я не бачив тут богопралісу.
— Та ти б і стадо турів не помітив, поки вони не затоптали б тебе в снігу,— у відповідь прошепотів Пип.
— Помітив би,— заперечив Грен.— Здалеку помітив би.
Але сам Мормонт підтвердив сумніви Грена.
Чорний замок не має потреби в богопралісі. Примарний ліс за Стіною не змінився з Зорі віків, він ріс тут задовго до того, як андали привезли з-за вузького моря Віру в Сімох. За півльє звідси є гайок, де ростуть віродерева, і там, можливо, ти знайдеш своїх богів.

— Про складання обітниці Нічної варти Старим Богам, Гра престолів, ст. ??

Опис[]

Богопраліс лишається від природного лісу чи висаджується штучно(приклад є?) на території замків усередині кріпосних стін.

На Півночі зберегли свій культовий статус. У центрі богопралісу знаходиться серце-деревовіродерево з зображенням лику бога.

Віра в Старих Богів передбачає тривалу медитацію і молитви в богогаях. Вони також використовуються для проведення різних обрядів, наприклад весіль. Посвята в дозорні Нічний дозор проходить в богогаю, що знаходиться на Північ від Стіни.

Один із богогаїв знаходиться в Вінтерфеллі. («Зима близько») («Гострий кінець»)

У Червоному замку також є богогай, але в ній немає чардрева. («Два мечі»)

Виноски[]

  1. У відповідності до офіційного друкованого перекладу Наталі Тисовської
  2. У відповідності до любительського перекладу В'ячеслава Бродового
Північ
Правителі Болтони · Старки
Столиця Вінтерфелл (Зимосіч) · Дредфорт
Поселення Барроутон · Біла Гавань · Вдові Дозор · Вершина · Дипвуд Моп · Залізний Форт · Замок Сервін · Кархолд · Ведмежий острів · Олдкасл · Останній Осередок · Рамсгейт · Рів Кейлин · Джерельна Переправа · Сірководневий Дозор · Торрхенов Доля · Флінт Фінгер · Хорнвуд
Місця Богогай · Вовчий ліс · Землі Курганів · Кам'янистий берег · Ведмежий острів · Мис Кракен · Вістря Морського Дракона · Перешийок · Джерела · Сірі скелі · Скагос · Скан
Річки і затоплення Білий Ніж · Довге озеро · Затока Залізних Людей · Затока Льоду · Затока Полум'яної Води · Плачуча Вода · Остання річка · Зламана Гілка · Солоний Спис · Тюленяча затока · Укус
Інше: Шаблон:Північ
Advertisement